Постанова ВСУ від 25.11.2025 року у справі №910/11614/24

Друк

Пошук

3

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Верховний Суд України

верховний суд україни ( ВСУ )

Історія справи

Постанова ВСУ від 14.01.2026 року у справі №910/11614/24
Постанова ВСУ від 25.11.2025 року у справі №910/11614/24

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 910/11614/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

представників учасників справи:

від позивача: Томаров І.Є.,

від відповідача-1: Руденко В.В.,

від відповідача-2: Здоровець С.В., Руденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1",

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Мальченко А.О.)

від 17.06.2025 (повний текст складений 14.07.2025),

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду (Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Мальченко А.О.)

від 15.07.2025 (повний текст складений 16.07.2025)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімон" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" (далі - Відповідач-1, Скаржник-2) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі - Відповідач-2, Скаржник-1) (разом - Відповідачі) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація, поширена 01 та 02 серпня 2024 року на YouTube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_7, вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_7, в облікових записах ІНФОРМАЦІЯ_7 у соцмережах Facebook та Х під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", не відповідає дійсності, містить недостовірну інформацію негативного характеру щодо Позивача, чим порушено його немайнове право на недоторканість ділової репутації.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/11614/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю Позивачем наявності повного складу правопорушення, а саме що:

- вся зазначена у відео та публікації спірна інформація стосується саме Позивача;

- розповсюджена інформація будь-яким чином дискредитує Позивача, призвела до негативних наслідків або завдала шкоди його діловій репутації.

Суд дійшов висновку, що у спірному відео та публікації не міститься конкретних даних щодо оцінки дій Позивача у контексті вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, не наведено фактичних даних щодо будь-якої протиправної діяльності Позивача, а лише висловлюються власні судження автора сюжету щодо суспільно значимої теми функціонування нелегальних онлайн-казино в Україні із застосуванням критичного стилю викладення матеріалу.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недостовірною й такою, що посягає на ділову репутацію Позивача, інформацію, поширену 01 серпня 2024 року на YouTube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_7 у відео під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, поширену 02 серпня 2024 року о 16:30 год. на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_7 у публікації лід назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, поширену 02 серпня 2024 року о 17:06 год. у обліковому записі ІНФОРМАЦІЯ_7 в соцмережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 та поширену 02 серпня 2024 року o 16:38 год. у обліковому записі ІНФОРМАЦІЯ_7 в соцмережі X за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме інформацію такого змісту:

1) "Сотні сайтів. Тисячі гравців. І мільярди гривень. Усе це - частина величезної мережі нелегальних онлайн-казино в Україні. І об'єднує їх - єдине програмне забезпечення, технічна платформа та платіжна системи. Називається Chcgreen. В мережі також відома під брендом Champion.

Тут прямо і відверто закликають - зроби власне підпільне казино. Тобто поруш закон. А вони дадуть софт, платежі, підтримку - все, "під ключ". Тобто відкрито спокушають злочином. І, на жаль, спокушають досить успішно".

2) "Але для ділків ця гра, як не дивно, іде не на гроші. Адже на кону дещо цінніше, бо на ділі Chcgreen та "Чемпіон", як кажуть експерти, - це потужна мережа для прикриття брудних нелегальних схем. Та найгірше у цій шахрайській рулетці те, що рулетка ця російська. Буквально".

3) "Але серед низки рекламних сайтів "Чемпіона" натрапляємо на дещо вкрай дивне. Ось кілька рекламних сайтів прямо пишуть, що реалізовують таку ж схему начебто для легального українського казино із ліцензією КРАІЛ. Та і назва його знайома - Champion Casino. І це дійсно офіційно ліцензоване державою казино. І дійсно належить товариству "Лімон".

4) "Тобто легальне українське казино називається як російська нелегальна мережа. Виглядає так. І працює так. То може це одне і те ж?"

5) "То може власники цього легального казино так і зробили? Скористалися розкрученою назвою, зареєструвати її як власну торгову марку і відповідно так співпрацювали із росіянами, уже під "дахом" офіційної ліцензії? І не виключено, що таким чином розповсюджується програмне забезпечення і ця мережа розширюється".

6) "Дивно, що легальне казино не помічає одного з найбільших шахраїв. Може, вони не такі вже й конкуренти? І тільки після нашого інтерв'ю цю частину сайтів таки прикрили. Але не всю схему. А ще цікавіше, хто ж все-таки стоїть на самій вершині цього бізнесу".

Зобов'язано Відповідачів протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену ними недостовірну інформацію шляхом опублікування:

- на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_8/ вступної та резолютивної частин рішення суду, а також під заголовком "Спростування недостовірної інформації, поширеної 02.08.2024 ТОВ "Діджиталіс Солюшнс" у публікації "ІНФОРМАЦІЯ_1" тексту такого змісту:

"Редакція вебсайту "ІНФОРМАЦІЯ_7" повідомляє, що інформація, поширена ТОВ "Діджиталс Солюшнс" (ЄДРПОУ 45334297) про ТОВ "Лімон" (ЄДРПОУ 43618640) та його бренд "ChampionCasino" на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_8, у публікації від 02.08.2024 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_9) є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності.

Зазначена інформація видалена з вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_7 як така, що порушує право ТОВ "Лімон" на недоторканість ділової репутації";

- в обліковому записі ІНФОРМАЦІЯ_7 в соцмережі Facebook за посиланням https://www.facebook.com/ІНФОРМАЦІЯ_10.ua та в обліковому записі ІНФОРМАЦІЯ_7 в соцмережі X за посиланням https.//x.com/ІНФОРМАЦІЯ_11, опублікувати дописи під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_12" у дописі під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", з гіперпосиланням на спростування зазначеної публікації, розміщене ТОВ "Діджиталс Солюшнс" (ЄДРПОУ 45334297) на вебсайт! ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_8/.

Спростування опублікувати, не допускаючи власних коментарів, без права видалення публікації про спростування та відповідних дописів у соцмережах.

Зобов'язано Відповідачів протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду видалити повністю такі інформаційні матеріали:

- з вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 - публікацію від 02.08.2024 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", розміщену за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8/ІНФОРМАЦІЯ_13;

- з YouTube-каналу ІНФОРМАЦІЯ_14) - відеосюжет від 01.08.2024 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_15;

- з облікового запису ІНФОРМАЦІЯ_7 у соцмережі Facebook - допис від 02.08.2024 з гіперпосиланням на публікацію під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16;

- з облікового запису ІНФОРМАЦІЯ_7 у соцмережі X https://x.com/ІНФОРМАЦІЯ_11 - допис від 02.08.2024 з гіперпосиланням на публікацію під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6;

Стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 4 542 грн, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6813 грн.

Стягнуто з Відповідача-2 на користь Позивача витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 4 542 грн, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6813 грн.

6. Постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована таким:

- під час розгляду справи представник Відповідача-1 не заперечував, що є власником веб-сайту://ІНФОРМАЦІЯ_10.ua. Представник Відповідача-2 також не оспорював, що веб-сторінки "ІНФОРМАЦІЯ_7" у соціальних мережах Twitter (X) та Facebook належать йому. Канал "ІНФОРМАЦІЯ_7", розміщений на відеохостингу YouTube, належить до сфери управління саме Відповідачів, протилежних доказів матеріали справи не містять. Відтак Позивач правомірно пред'явив вимоги до Відповідачів у частині щодо спростування інформації, поширеної 01 серпня 2024 року на YouTube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_7, та видалення цієї інформації з YouTube-каналу ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_17;

- представник Позивача звертався з адвокатськими запитами до Відповідачів, у яких, зокрема, просив надати інформацію про автора сюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_18". Разом із тим Відповідач-1 відмовив у наданні інформації про автора з посиланням на захист персональних даних фізичної особи. Отже, відсутність інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи позбавляє Позивача можливості встановити її місцезнаходження та, відповідно, включити до складу відповідачів у справі;

- Доводи Відповідачів про те, що спірні висловлювання у поширених спірних відео та публікації містять оціночні судження, які мають під собою необхідне фактичне підґрунтя, а також те, що спірні відео та публікація не стосуються саме Позивача, є безпідставними. Висновок експерта від 11.09.2024 №82/24 суд не може розцінити як належний та допустимий доказ. Водночас підстав для відхилення висновку експерта від 04.10.2024 №СЕ-19/102-24/19475-ЛД суд не встановив; обґрунтованих сумнів у об'єктивності вказаного висновку сторони не навели. У спірній публікації міститься інформація, що має стверджувальний характер, в ній йдеться про встановлені факти, така інформація є негативною і завдає шкоди діловій репутації Позивача. Доказів спростування вказаної інформації Відповідачами не надано;

- Позивач не заявляв про стягнення збитків у зв'язку з поширенням Відповідачами недостовірної інформації, а відтак не зобов'язаний доводити склад правопорушення, у тому числі наявність шкоди, яку не просить компенсувати;

- Відповідачі не наводили, а суд першої інстанції не зазначив та не обґрунтував, у чому полягає суспільний інтерес щодо Позивача, і що висвітлена у статті інформація стосується суспільного інтересу в розумінні частини другої статті 29 Закону України "Про інформацію";

- Верховний Суд виснував, що в умовах воєнного стану асоціювання певної фізичної або юридичної особи з країною-агресором, безумовно, має негативний характер, особливо якщо йдеться про співпрацю з країною-агресором чи сприяння їй у будь-якій формі. Вислови про пов'язаність суб'єкта господарювання з країною-агресором здатні завдати шкоди його діловій репутації, викликати негативні конотації у контрагентів, споживачів, ворожий настрій у суспільстві, а тому виклад відповідної інформації слід здійснювати обачно, спираючись на обставини, що підтверджуються доказами, мають високий ступінь достовірності та вірогідності, є взаємоузгодженими й достатніми (постанови Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/8562/22 та від 06.02.2024 у справі №910/7750/22).

7. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 заяви Позивача задоволено частково. Стягнуто солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача 558 892,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених Позивачем у Господарському суді міста Києва. Стягнуто солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача 462 432,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених Позивачем у Північному апеляційному господарському суді. В іншій частині заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та стислий виклад позиції інших учасників справи

8. 18 липня 2025 року Відповідач-2 (Скаржник-1) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025, в якій просить:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025;

- залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025;

- здійснити розподіл судових витрат за наслідками перегляду справи.

Скаржник-1 повідомив, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 18 168 грн; судові витрати, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції, становлять 15 000 грн; докази судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. У тексті касаційної скарги Скаржник-1 посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 8 частини першої статті 310 Кодексу, а саме:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо:

1) юридичного складу дифамаційного правопорушення - з посиланням на статтю 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 №1; постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 та від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17, від 10.04.2019 у справі №398/4136/15-ц, від 15.04.2019 у справі №182/6720/17, від 22.05.2019 у справі №757/22307/17-ц, від 06.10.2021 у справі №761/41954/18, від 29.11.2023 у справі №761/6087/22, від 08.08.2024 у справі №910/8562/22; постанову Верховного Суду від 27.09.2024 у справі №757/19001/21-ц; постанови Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі №910/5117/17, від 05.09.2024 у справі №911/994/23);

2) відмінностей між фактичними твердженнями та оціночними судженнями - з посиланням на Закон України "Про інформацію", статті 6, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частину першу статті 104, пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України (постанови Верховного Суду від 04.06.2025 у справі №490/1923/23, від 06.08.2024 у справі №922/2993/21; від 09.08.2023 у справі №351/2587/17, від 21.06.2023 у справі №757/12151/18-ц та від 27.10.2021 у справі №490/9966/19; від 14.03.2024 у справі №127/18736/20);

3) надмірності і недопустимості такого способу захисту як повне видалення оспорюваної інформації - з посиланням на абзац 12 частини другої статті 16, статтю 277 ЦК України (постанови Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №640/1905/19, від 14.07.2021 у справі №757/14418/20-ц, від 29.11.2023 у справі №761/6087/22);

4) необхідності безпосереднього дослідження доказів судом під час розгляду справи - з посиланням на статті 86 210 ГПК України (постанови Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №357/4897/20, від 30.03.2023 у справі №905/2307/21 (905/496/22), від 03.04.2019 у справі №754/6442/16-ц, від 11.06.2020 у справі №523/16625/14-ц, від 07.12.2022 у справі №554/1557/21; від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц);

5) мотивування відхилення доводів і доказів учасника справи - з посиланням на постанови Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №910/10699/21, від 05.09.2023 у справі №910/8641/21, від 10.10.2023 у справі №917/868/21, від 10.06.2025 у справі №925/910/24; від 15.06.2022 у справі №910/13849/21;

6) інформації, яка становить суспільний інтерес - з посиланням на частину другу статті 29, статтю 30 Закону України "Про інформацію", статті 236 237 267 270 282 301 315 ГПК України (постанови Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №910/924/24 та від 09.10.2024 у справі №753/16257/23; від 22.11.2021 у справі №761/32924/19-ц; від 08.08.2024 у справі №910/8562/22; постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17);

- пункт 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України - суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про права, інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, - журналіста ОСОБА_1, який зазначений автором поширеної інформації. У справах про захист гідності, честі чи ділової репутації належним відповідачем є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобах масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Скаржник додатково послався на висновки щодо пред'явлення позову до неналежного відповідача та його наслідки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц; постанови Верховного Суду від 04.12.2024 у справі №592/13042/21; від 11.06.2020 у справі №761/7719/18), нездійснення перевірки судом достовірності інформації (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №742/1159/18 та від 18.12.2019 у справі №742/286/17).

10. 04 серпня 2025 року Відповідач-1 (Скаржник-2) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025, в якій просить:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025;

- залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025;

- здійснити розподіл судових витрат за наслідками перегляду справи.

Скаржник-2 повідомив, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 18 168 грн; судові витрати, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції, становлять 15 000 грн; докази судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11. У тексті касаційної скарги Скаржник-2 посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 8 частини першої статті 310 цього Кодексу, а саме:

12. Інші доводи Скаржника-2 не охоплюються пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а тому не враховуються Судом.

13. 05 серпня 2025 року Відповідач-1 (Скаржник-2) та Відповідач-2 (Скаржник-1) із використанням підсистеми "Електронний суд" подали касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025, в якій просять:

- скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №910/11614/24 в частині задоволених вимог Позивача про стягнення витрат на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій;

- ухвалити нове рішення, яким заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції залишити без розгляду;

- у випадку задоволення заяв Позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції - здійснити розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України;

14. Оскаржуючи додаткову постанову суду апеляційної інстанції, Скаржники у тексті касаційної скарги посилаються на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та вказують, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову у цій справі, порушив норми процесуального права, а саме статті 126 та 129 ГПК України, та не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду:

- від 27.07.2021 у справі №357/4897/20 та від 30.03.2023 у справі №905/2307/21 - щодо безпосередності дослідження доказів судом;

- від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.20219 у справі №917/2101/17 - щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування;

- від 26.09.2023 у справі №910/10699/21, від 05.09.2023 у справі №910/8641/21, від 10.10.2023 у справі №917/868/21, від 10.06.2025 у справі №925/910/24 - стосовно того, що викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

- від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 - щодо необхідності зазначення в судовому рішенні які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення;

- від 28.11.2024 у справі №910/17582/23 - щодо застосування частини восьмої статті 129 ГПК України - якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу;

- від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 - стосовно того, що не є обов'язковим зобов'язання, що склалися між адвокатом і клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 - під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 - стосовно того, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 - вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу;

- постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 у справі №911/739/15 - стосовно того, що суд при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

- додаткових постановах Верховного Суду від 29.05.2025 у справі №908/252/24, від 13.05.2025 у справі №916/3951/21, від 29.04.2025 у справі №910/2697/24, постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 - стосовно того, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої стягуються такі витрати, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу;

- від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 - стосовно того, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

15. Отже, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови, наведених процесуальних норм та неврахування вказаних вище правових висновків, Скаржники зазначають, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про розподіл судових витрат в суді першої інстанції частково, а в суді апеляційної інстанції у повному обсязі:

- не мотивував чому саме такі витрати Позивача були необхідними, а їх розмір розумним та виправданим;

- не надав жодної оцінки звітам про надання юридичних послуг щодо необхідності представництва одного підприємства (Позивача) одночасно трьома адвокатами одного об'єднання;

- не надав оцінки суперечливій поведінці Позивача щодо визначення розумності розміру судових витрат;

- зважаючи на час, необхідний для дослідження доказів, нескладний характер спору та сталу судову практику з даного питання, враховуючи незначну кількість доказів та повну відсутність арифметичних розрахунків позову, на переконання Скаржників, розмір заявлених до стягнення з них витрат на професійну правничу допомогу Позивачем значно завищено та не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності.

16. 15 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку Позивач в межах строку, встановленого Верховним Судом, подав відзив на касаційну скаргу Скаржника-1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 (надійшов до суду 18.08.2025), в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

17. 16 вересня 2025 року, в межах строку, встановленого Верховним Судом, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу Скаржника-2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

18. 16 вересня 2025 року, в межах строку, встановленого Верховним Судом, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу відповідачів на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19. 01.08.2024 на відеохостингу YouTube розміщено відео під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (надалі- відео).

20. 02.08.2024 о 16:30 на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_8 розміщено публікацію під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" (надалі - публікація).

21. Крім того, 02.08.2024 посилання на зазначену публікацію розміщено у соціальних мережах Twitter (наразі соціальна мережа - X) та Facebook.

22. На підтвердження факту поширення спірних відео та публікації позивачем до матеріалів справи надано Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі "Інтернет" №231/2024-ЗВ від 07.08.2024 та Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі "Інтернет" №244/2024-ЗВ від 21.08.2024, яким зафіксовано поширення у соцмережах Twitter (X) та Facebook шляхом розміщення гіперпосилання для переходу на публікацію, складених Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" (WebFix).

23. В якості доказів на обґрунтування позовних вимог позивачем також надано: Висновок експерта №82/24 за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження за заявою АО "Юридична фірма "Василь Кісіль і партнери", складений 11.09.2024 р. експертом ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива" Фраймович Людмилою Володимирівною, та Висновок експерта №СЕ-19/102-24/19475-ЛД від 04.10.2024 р., складений експертом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Слободинською Тамарою Степанівною, якими підтверджено, що спірні відео та публікація містять саме фактичні твердження, які виражають негативну конотацію щодо бренду "Champion"/"Чемпіон" та його власника ТОВ "Лімон".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційних скарг, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзивах, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

25. Предметом спору у справі є вимога про визнання недостовірною та такою, що посягає на ділову репутацію Позивача, поширеної Відповідачами інформації, зобов'язання Відповідачів спростувати поширену ними інформацію та видалити повністю спірні інформаційні матеріали.

26. Скаржники у касаційних скаргах вказують на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо юридичного складу дифамаційного правопорушення, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 та від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17, від 10.04.2019 у справі №398/4136/15-ц, від 15.04.2019 у справі №182/6720/17, від 22.05.2019 у справі №757/22307/17-ц, від 06.10.2021 у справі №761/41954/18, від 29.11.2023 у справі №761/6087/22, від 08.08.2024 у справі №910/8562/22; постанову Верховного Суду від 27.09.2024 у справі №757/19001/21-ц; постанови Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі №910/5117/17, від 05.09.2024 у справі №911/994/23).

27. В контексті вказаних доводів Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

28. Відповідно до статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК.

29. Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

30. Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

31. Згідно з правовою позицією, яка викладена у пункті 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

32. У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 сформовано висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин, підстав для задоволення позовних вимог у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи немає.

33. Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

34. У справі, що розглядається, суд першої інстанції, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, проаналізував обставини цієї справи у контексті наявності чи відсутності всіх елементів складу правопорушення та дійшов висновку, що Позивачем не доведено наявності повного складу правопорушення.

35. Суд першої інстанції зауважив, що у спірній публікації більшість інформації пов`язана з функціонуванням у мережі «Інтернет» нелегальних онлайн-казино під назвою «Champion»/«Чемпіон» або Chcgreen, тоді як Позивачу належать виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельні марки "ChampionCasino" та "Champion-Casino", а у спірних висловлюваннях 1, 2, 4, 5, 6, визначених Позивачем у позові, взагалі не міститься інформації, яка вказує на Позивача - ТОВ "Лімон". Тож Позивачем не доведено, що вся зазначена у відео та публікації спірна інформація під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" стосується саме Позивача.

36. Крім того, суд першої інстанції у рішенні від 06.02.2025 у цій справі зазначив: "При цьому, в спірному відео та публікації не містяться конкретні дані щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, а також не наводяться фактичні дані щодо будь-якої протиправної діяльності ТОВ «Лімон», а лише висловлюються власні судження автора сюжету щодо суспільно значимої теми функціонування нелегальних онлайн-казино в Україні із застосуванням критичного стилю викладення матеріалу.

Суд також звертає увагу, що позивач належним чином не довів, що розповсюджена інформація під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" будь-яким чином дискредитує його, призвела до негативних наслідків або завдала шкоди діловій репутації позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності повного складу правопорушення, що зумовлює суд відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію позивача інформацію, що містить відео та публікацію, розміщені 01.08.2024 та 02.08.2024 на YouTube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_7, на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_7, в облікових записах ІНФОРМАЦІЯ_7 в соцмережах Facebook та Х під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1".

37. Натомість суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 17.06.2025 у цій справі, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав: "В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності повного складу правопорушення, що зумовило суд відмовити в задоволенні позову. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем у даному позові не заявлено про стягнення збитків у зв'язку з поширенням відповідачем недостовірної інформації, а відтак позивач у даному випадку не зобов'язаний доводити складу правопорушення, у тому числі наявність шкоди, яку не просить компенсувати."

38. Вказана позиція суду апеляційної інстанції є помилковою щодо питання, який саме склад правопорушення належить встановити у даній категорії справ, та не відповідає сформованим Верховним Судом висновкам, цитованим вище, що підлягають застосуванню у справах про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації.

39. Суд апеляційної інстанції, не дослідивши обставини справи у розрізі наявності або відсутності складу правопорушення, що є обов'язковою передумовою для висновку про задоволення позовних вимог у даній категорії справ, в тому числі задоволення вимоги про спростування недостовірної інформації, допустив порушення норм матеріального та процесуального права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилаються Скаржники. Відтак, доводи касаційних скарг у цій частині знайшли своє підтвердження.

40. Також Скаржники, з посиланням на Закон України "Про інформацію", статті 6, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частину першу статті 104, пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України, вказують на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.06.2025 у справі №490/1923/23, від 06.08.2024 у справі №922/2993/21; від 09.08.2023 у справі №351/2587/17, від 21.06.2023 у справі №757/12151/18-ц та від 27.10.2021 у справі №490/9966/19; від 14.03.2024 у справі №127/18736/20 - щодо відмінностей між фактичними твердженнями та оціночними судженнями, а також у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №357/4897/20, від 30.03.2023 у справі №905/2307/21 (905/496/22), від 03.04.2019 у справі №754/6442/16-ц, від 11.06.2020 у справі №523/16625/14-ц, від 07.12.2022 у справі №554/1557/21; від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17; постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц) - щодо необхідності безпосереднього дослідження доказів судом під час розгляду справи.

41. У зв'язку з цим Верховний Суд звертає увагу на таке.

42. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням (постанови Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №693/1278/21, від 01.11.2023 у справі №357/1235/22 та інші).

43. У пункті 46 рішення ЄСПЛ у справі "Lingens v. Austria" від 08.07.1986 (заява №9815/82) зауважується, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання - ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

ЄСПЛ вказав: "Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, є однією з основних підвалин демократичного суспільства й однією з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" або тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе" (пункт 41 рішення).

44. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істинною, або хибною, але при цьому неодмінно однією з двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування (постанова Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №910/2441/22).

45. Частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

46. Водночас фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи, що факт є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/13556/18. від 21.11.2019 у справі №927/791/18, від 18.03.2021 у справі №927/791/18).

47. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

48. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

49. Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

50. Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 359/8847/16-ц.

51. У справі, що розглядається, суд першої інстанції у рішенні від 06.02.2025 констатував, що у спірному відео та публікації не наводяться фактичні дані щодо будь-якої протиправної діяльності ТОВ «Лімон», а лише висловлюються власні судження автора сюжету щодо суспільно значимої теми функціонування нелегальних онлайн-казино в Україні із застосуванням критичного стилю викладення матеріалу.

52. Як вбачається з рішення, така оцінка сформована судом першої інстанції в результаті безпосереднього дослідження доказів, зокрема, відео під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщеного на відеохостингу YouTube.

53. Проте суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновок експерта №СЕ-19/102-24/19475-ЛД від 04.10.2024, де зазначено, що спірні відео та публікація містять саме фактичні твердження, які виражають негативну конотацію щодо бренду «Champion»/«Чемпіон» та його власника ТОВ «Лімон», в оскаржуваній постанові від 17.06.2025 вказав, що викладені у вказаному висновку заключення не можуть бути поставлені під сумнів у зв`язку із його складенням при дотриманні процедурних правил та на підставі дослідження достатньої сукупності матеріалів (об`єктів дослідження).

54. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що з оскаржуваної постанови від 17.06.2025 не вбачається, що судом апеляційної інстанції безпосередньо досліджено відео та публікацію, що містять спірну інформацію, про недостовірність та спростування якої вказується в позовній заяві. В оскаржуваній постанові від 17.06.2025 не міститься власного аналізу судом апеляційної інстанції обставин та доводів сторін щодо віднесення спірної інформації до фактичних тверджень чи оціночних суджень, як не міститься і оцінки спірних висловлювань виходячи з контексту всієї публікації.

55. Верховний Суду наголошує, що відповідно до вимог статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

56. За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

57. У справі №905/2307/21 у постанові від 30.03.2023 (на яку також посилаються Скаржники у касаційних скаргах) Верховний Суд вказав, що безпосереднє дослідження доказів тісно пов`язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. Відповідно до принципу безпосередності дослідження судових доказів має проводитися таким чином, щоб суд мав реальну можливість особисто ознайомитися з доказами, які є у справі (див. постанову Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20).

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в статті 86 ГПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини справи.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (частина друга статті 13, частина перша статті 74 ГПК України).

58. Враховуючи викладене, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції констатував характер висловлювань як фактичних тверджень, безпосередньо не дослідивши спірне відео, Верховний Суд доходить висновку про обґрунтованість доводів Скаржників про недотримання судом апеляційної інстанції норм права без врахування висновків Верховного Суду, викладених у цитованих вище постановах, щодо обов'язку суду при вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною визначати характер інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, та щодо необхідності безпосереднього дослідження доказів судом під час розгляду справи.

59. Крім того, Скаржники у касаційних скаргах вказують на те, що суд апеляційної інстанції, взявши за основу оскаржуваної постанови єдиний доказ - висновок експерта, не надавши власну самостійну оцінку шляхом безпосереднього дослідження оспорюваним публікації та відеосюжету, не навів мотивів відхилення доводів Скаржників стосовно неналежності, як доказу, висновку експерта у зв'язку з порушенням методики проведення експертизи, а також доводам щодо суперечливості висновку у зв'язку з тим, що всі висловлювання експертом віднесено до фактичних тверджень у той час, як висловлювання носять характер запитань та містять маркери суб'єктивної модальності, які вказують на оціночні судження. Судом апеляційної інстанції також не надано оцінки доводам Скаржників щодо сумнівів у ґрунтовності та повноті висновку з огляду на те, що з дати замовлення експертизи по дату висновку минуло лише чотири дні, при тому, що проведення даної експертизи віднесено до категорії особливої складності та відповідно до Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 17.07.2017 № 591, строк проведення судової експертизи щодо матеріалів, які належать до категорії досліджень особливої складності, становить до 90 днів.

60. Згідно з приписами статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. Відповідно до пункту третього частини першої статті 282 ГПК України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено: а) встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; б) доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

62. З огляду на це Верховний Суд звертає увагу, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 р. у справі №910/10699/21, від 05.09.2023 р. у справі №910/8641/21, від 10.10.2023 р. у справі №917/868/21, від 10.06.2025 р. у справі №925/910/24.

63. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

64. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував на важливості надання оцінки суттєвим аргументам сторін та висвітлення цього в судових рішеннях.

65. У справі «Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg» (заява №76240/01, рішення від 28.06.2007, п.п. 89, 96) ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, включає, зокрема, право сторін судового розгляду подавати будь-які зауваження, які, на їхню думку, стосуються їхньої справи. Метою Конвенції є гарантувати не права, які є теоретичними чи ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це Право можна вважати ефективним, лише якщо зауваження дійсно «почуто» та належним чином враховано судом. Іншими словами, дія статті 6 полягає, серед іншого, в тому, щоб покласти на суд обов'язок провести належний розгляд матеріалів, аргументів і доказів, наданих сторонами.

ЄСПЛ нагадав, що, з одного боку, відхиляючи той чи інший аргумент сторони, суди не зобов'язані пояснювати причини відхилення у кожному випадку. Однак суди повинні давати належні пояснення та відповідь на виклад стороною головних пунктів своєї позиції.

66. У справах «Нечипорук і Йонкало проти України" (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, п. 280) та "Проніна проти України" (заява № 63566/00, рішення від 18 липня 2006 року, п.25) ЄСПЛ визнав, що ігноруючи конкретний, доречний і важливий аргумент заявника, національні суди не виконують своїх зобов'язань за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

67. Таким чином, ігнорування апеляційним судом у справі, що розглядається, доречних та важливих аргументів Відповідачів, які стосуються предмета доказування у справі, суперечить практиці Європейського суду з прав людини та порушує вимоги процесуального закону щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень.

68. Постанова суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, зазначеним вимогам статей 13 74 86 210 236 282 ГПК України не відповідає, оскільки суд не надав належної юридичної оцінки обставинам, які входять до предмета доказування у даних правовідносинах, не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, практику ЄСПЛ, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим.

69. Інші доводи учасників справі не впливають на висновки за результатами розгляду касаційних скарг.

70. Підсумовуючи, Верховний Суд доходить висновку про обґрунтованість доводів касаційних скарг Відповідачів та наявність підстав для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі №916/2172/24.

71. Натомість суд першої інстанції правильно застосував наведені вище норми права, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/11614/24 належить залишити в силі.

72. Щодо касаційних скарг на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 Верховний Суд зазначає наступне.

73. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21).

74. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі №916/2172/24, то скасуванню також підлягає додаткова постанова від 15.07.2025, якою вирішено питання про розподіл судових витрат за результатами ухвалення постанови від 17.06.2025 у справі №916/2172/24.

75. Спираючись на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, заява №17185/02, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, заява №36655/02, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, заява №19567/02, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004, заява №62771/00).

76. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

77. Розгляд цієї справи здійснено у межах розумного строку з урахуванням дати надходження матеріалів справи до Верховного Суду та перебуванням головуючої судді у відпустці.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України).

79. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

80. З огляду на викладене, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції та враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення, яка відповідає закону, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Судові витрати

81. У зв`язку із скасуванням постанови суду апеляційної інстанції та залишенням у силі рішення суду першої інстанції, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг, понесених Відповідачами, підлягають стягненню з Позивача.

Керуючись статтями 300 301 306 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі №910/11614/24 задовольнити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №910/11614/24 задовольнити.

3. Постанову Північного апеляційного господарського від 17.06.2025 у справі № 910/11614/24 скасувати.

4. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського від 15.07.2025 у справі № 910/11614/24 скасувати.

5. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/11614/24 залишити в силі.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон" (01042, м. Київ, вул.Д.Дорошенка, 18, оф. 421, код ЄДРПОУ 43618640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 23729809) 18168,00 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн судового збору за подання касаційної скарги.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімон" (01042, м. Київ, вул.Д.Дорошенка, 18, оф. 421, код ЄДРПОУ 43618640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджиталс Солюшнс" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 45334297) 18168,00 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Кондратова